«Тут немає різниці — грузин, українець, білорус, колумбійця». Як працює реабілітаційний центр «Ланка» під Києвом.

«Я взяла квиток в один бік»

Реабілітаційний центр «Ланка» в Київській області відкрила Тетяна Гацура-Яворська. Навесні 2022 року вона приїхала в Україну з Білорусі. Покинути свою країну Тетяні довелося таємно. З 2006 року вона займалася там захистом прав людини, а потім створила правозахисну організацію «Звяно». Але після протестів у 2020 році режим Лукашенка вважав таку діяльність прямою загрозою. Проти Тетяни було порушено кримінальну справу, а потім її арештували.

«В СІЗО я провела 10 днів — це той термін, за який тебе повинні або звинуватити, або відпустити. Мене відпустили без пред'явлення звинувачень. Поки я була в СІЗО, вони провели повторний обшук. Побили мого чоловіка, вимагали паролі від моєї техніки. Йому сказали, що у нього є 48 годин, щоб виїхати і убезпечити себе. І якщо він цього не зробить, його також заарештують, а потім депортують», — згадує Тетяна.

Дитині Тетяни силовики пригрозили відправити в соціальний притулок, тому чоловік вирішив все ж таки виїхати. Тетяні, хоч і не пред'явили звинувачень, проте відпустили її в статусі підозрюваної з забороною покидати територію Білорусі.

«Я писала клопотання з проханням дозволити мені виїзд з країни на 10 днів, щоб побачити свою сім'ю. Є процедура, якщо у людини такий статус, можна видати це дозволення, але мені відмовляли. Двічі я зверталася. Востаннє це був січень 2022 року. Мені знову відмовили», — розповідає правозахисниця.

Тетяна була в Мінську, коли почалася повномасштабна війна. Вона згадує тодішній мітинг, незважаючи на те, що більшість активістів вже виїхали з Білорусі або перебували в ув'язненні.

«Здавалося, що багато хто вже настільки налякані, адже виходити на вулиці, протестувати — це кримінальна стаття, найімовірніше. Але вийшло дуже багато людей. Коли нас затримали, ми сиділи в гаражі, це були різні соціальні верстви. Були бізнесмени, молоді люди і пенсіонери», — згадує Тетяна.

Саме після початку повномасштабного вторгнення Тетяна Гацура-Яворська вирішила покинути Білорусь. Довелося виїжджати нелегально. В Україні вона відразу ж почала займатися волонтерською діяльністю — збирала гроші на закупівлю апаратів вакуумної терапії ран для госпіталів. Великий вклад у це, за словами правозахисниці, внесла білоруська діаспора в Італії.

«Вони домовилися, щоб в Україну це вивозили, обходячи дистриб'ютора. Якби ми робили це через представника, це було б набагато дорожче. Ми зібрали понад 100 тисяч євро за два роки і возили не тільки апарати, але й витратні матеріали. Це дуже важливий метод лікування, коли людина має серйозні поранення. Апарат відкачує всю бруд і рідину з рани — і немає гниття. Це допомагає уникнути ампутацій», — говорить Тетяна Гацура-Яворська.

Волонтерська діяльність занурила Тетяну в реальність війни. Вона їздила в лікарні, спілкувалася з лікарями, бачила поранених, а незабаром вирішила відкрити реабілітаційний центр «Ланка».

«Ми називаємо "Ланку" реабілітаційним центром сімейного типу»

Зараз в «Ланці» проходять лікування п’ять військових — троє громадян Грузії та двоє з Білорусі. Гіо приїхав в Україну навесні 2022 року. Сам він родом з Грузії, але коли почалася велика війна, працював у Німеччині. Своє рішення пояснює просто: під час війни в 1992-1993 роках тільки українці допомагали Грузії.

В Україні Гіо служив у Першому грузинському легіоні, а потім в Окремому батальйоні спеціального призначення Міністерства оборони Чеченської Республіки Ічкерія. Це добровольче підрозділ з Міжнародного легіону тероборони України. У квітні 2024 року Гіо отримав поранення.

«Були в Часовому Яру. Четверо наших були на завданні, і один загинув. 128-мм міномет відстріляв снаряди, один осколок потрапив мені в око. Робили операцію, тепер не бачу», — розповів Гіо.

Разом з Гіо воював його друг Зураб, який зараз також реабілітується в «Ланці». Гіо називає його своїм охоронцем. Коли Гіо поранило, Зураб прийшов за товаришем і витягнув його.

За час існування «Ланки» тут реабілітувалися більше 60 осіб. Багато з них — іноземні добровольці.

«Будь-яка нормальна людина, бачачи те, що творять росіяни, принаймні в моральному плані зобов'язана сюди приїхати. Є люди, які кажуть: "Це не наша війна". Наша. Якщо європейці все-таки дадуть росіянам тут виграти, то ніхто не буде вільним. Це боротьба за нашу спільну свободу», — впевнений доброволець з Білорусі Андрій (ім'я змінено).

Крім грузинів та білорусів, у центрі проходили лікування росіяни, колумбійці, канадці, шведи — географія дуже широка. Допомагати не тільки українцям, але й іноземцям — у цьому Тетяна Гацура-Яворська також бачить місію «Ланки».

«Українці, які служать, мають сім'ї, рідних, соціальні зв'язки, своє житло. У іноземців, які приїжджають воювати в Україну, цього немає. Дуже часто вони навіть погано знають мову. Їм непросто. Якщо людина потрапляє в лікарню з пораненням, він взагалі не розуміє, що відбувається навколо нього. У лікарів немає часу користуватися перекладачем, щоб щось пояснювати. Ми зрозуміли, що можемо бути корисними для такої категорії військових», — розповідає Тетяна.

В «Ланці» військові відновлюються після поранень рук, ніг, спини, вони можуть звертатися сюди з гастроентерологічними або неврологічними проблемами. Наприклад, Зураб лікує в «Ланці» протрузії і реабілітується після контузії.

«