Атака Трампа на Зеленського: чи витримає Україна політичний тиск? Інтерв'ю з колишнім міністром закордонних справ.

Дональд Трамп називає Володимира Зеленського «диктатором без виборів». До жорстких публічних нападок на українського президента також приєдналися Ілон Маск та віце-президент Сполучених Штатів Джей Ді Вэнс. Що відбувається і які наслідки це матиме для України?

Зараз триває етап формування американської адміністрації, який характеризується надзвичайно високою інтенсивністю заяв і пропозицій. Це робиться для того, щоб створити враження великої активності та продемонструвати здатність Білого дому швидко вирішувати всі проблеми.

Трамп почав з заяв про необхідність приєднання Канади до Сполучених Штатів, багато говорив про можливість використання збройних сил для контролю над Панамським каналом і вимагав від Данії поступитися островом Гренландія. Пізніше він заявив, що з Сектора Газа потрібно переселити всіх палестинців. Проте ці заяви не підкріплені жодними діями. З тих пір нічого не змінилося. Як було, так і залишилося.

Медійний ефект від таких заяв дуже потужний. Все це обговорюється. Ці заяви дозволяють Трампу залишатися в центрі уваги. Як кажуть досвідчені політики в такій ситуації: «Будь-які речі приймаються, крім некрологу». Зараз весь цей, так би мовити, водоспад пішов на Україну. Думаю, все це з часом пройде, так само як і ті речі, про які я згадав вище.

Я дивлюсь на всі ці заяви з певним скептицизмом. На мою думку, Трамп намагається трохи «хайпанути» і показати американцям, що він бореться за їхні інтереси і гроші до останнього. Мовляв, ви віддали гроші Україні, а я їх поверну. Це досить примітивна тактика, але вона справляє враження на малопідготовлену публіку в Америці. Трамп хоче показати, що може змусити трястися кого завгодно. Я думаю, що з часом напруга між Сполученими Штатами та Україною розсмокчеться.

Чому Трамп обрав таку позицію, яка повністю дублює російський наратив? Він говорить про необхідність провести вибори, відмовляє українцям у вступі до НАТО, пропонує Україні пожертвувати своїми територіями і звинувачує Зеленського в тому, що він винен у російському вторгненні. Водночас росія залишається без його уваги. Як це пояснити?

Щоб дати відповідь на це питання, потрібно мати інформацію, якою я не володію. Дехто вважає, що це така тактика. Мовляв, таким чином Трамп хоче стимулювати росію до конструктивних переговорів. Проте, якщо подивитися на американо-російські переговори в Саудівській Аравії, можна констатувати, що вони закінчилися безрезультатно.

Всі бачили фізіономії представників росії в Ер-Ріяді. Я не побачив там задоволення. Я лише почув слова, якими зазвичай користуються дипломати, коли немає про що говорити. Мовляв, ми створимо якусь переговорну групу і механізм переговорів, будемо працювати над відновленням роботи посольств у Москві та Вашингтоні і закінчимо етап, коли ми уникали переговорів один з одним. Вибачте, але це розмови ні про що. Вони сиділи там чотири з половиною години, а в результаті ні про що не домовились.

Усі ці заяви в дипломатичній практиці означають лише одне: результату немає. Ось якби росіяни заявили в Ер-Ріяді, що Україна поступається чотирма областями, а американці це підтримують, інакше росія має право йти вперед і розірвати Україну, тоді це було б практичним наслідком переговорів. Але ж нічого подібного немає.

Позиції Сполучених Штатів і росії практично збігаються лише в одному. За підсумками зустрічі в Ер-Ріяді обидві сторони почали майже синхронно заявляти про необхідність провести в Україні вибори до мирного врегулювання. Що ви про це думаєте?

Я вважаю, що Україні потрібно правильно розігрувати свої карти. Ми також повинні говорити, що хочемо виборів. Ніхто ж не проти виборів, але потрібно, щоб закінчилась війна. У нас має бути гарантія, що вона не відновиться. Потрібно переставити все місцями: спочатку гарантії, потім припинення вогню та активних бойових дій, а вже після цього вибори. Ради Бога! Те ж саме, тільки в профіль, як у відомій формулі.

Про це зараз потрібно говорити спеціальному представнику президента США Киту Келлогу. Мовляв, ніхто не проти виборів, але потрібно розуміти, коли їх можна реально провести. Треба пояснювати, що той же путін ні за яких обставин не визнає ці вибори. Йому невигідно зупиняти війну, бо він не переміг. Йому нічим похвалитися. Про що він буде говорити своєму населенню? Про те, що він хотів деназифікувати Україну, а вона не деназифікувалась? Він хотів роззброїти Україну, а вона не роззброїлась. Зараз у України найсильніша армія в Європі.

Очевидно, що оцінка переговорної позиції росії повинна починатися з оцінки ситуації на полі бою, де росіяни хоч і рухаються вперед, але дуже повільно. Однак якщо Вашингтон перестане надавати Києву військову допомогу, чи може це стати для Дональда Трампа тим важелем впливу, який допоможе нав'язати Україні що завгодно?

Нав'язати Україні невигідні умови не вдасться. Це продемонструвала ганебна історія з спробою американців змусити Київ підписати абсолютно кабальний і нереалістичний договір про корисні копалини. Мовляв, ми їм повинні. Може, це вони нам повинні?

Вони змусили нас підписати Будапештський меморандум і позбутися ядерної зброї. Вони обіцяли нам безпеку. Її немає. Вони свою частину зобов'язань не виконали. Отже, вони повинні повернути нам ядерну зброю, яку у нас забрали разом з росіянами. Мої колеги, які тоді брали участь у переговорах про ядерне роззброєння України, розповідали мені, що це було таке ж викручування рук, як і сьогодні. Американці тоді приїхали і наполягали на тому, щоб українці все підписали без жодних заперечень і поправок. На жаль, тоді в України не було сил, щоб сказати «ні». Тому так і сталося.

Зараз, після того, що сталося тоді, я думаю, що ніхто в Києві на подібні поступки вже не піде. Американська сторона вимагала від президента України підписати папір (договір про корисні копалини — ред.), яку повинен підписувати міністр, а не президент. Це нонсенс. Підписання таких документів, як угода про видобуток корисних копалин, вимагає внутрішньодержавного погодження. У цьому повинна брати участь купа відомств. Має бути залучено відповідні м