20.10.2017

«На славу людям і заздрість ворогам»

Жителі Чернігівщини - про вміння радіти і долати незгоди. Об этом сообщает muskatmedia.in.ua со ссылкой на СМИ.

 

Олена РОМАШКО, господиня маленької хати (місто Батурин):

— Холодна й дощова погода змушу­ють мене утеплювати стару хату, яку я зараз відновлюю в Батурині. Звісно, хотілося б максимально зберегти ав­тентичність української садиби, але ро­зумію, що без застосування сучасних технологій не обійтися, вони ефектив­ніші. Тож необхідність шукати (але по­ки що безрезультатно) зручне й тепле житло на зиму підштовхує й наводить на думку попрацювати в соціальній сфері на благо Батуринської ОТГ.

Загалом же цей тиждень минув у роздумах і спонукав до прийняття рі­шень: чи зимувати в хаті? Чи переро­бити піч на грубку? Чи замовити скло- пакети й дрова замість того, аби поїха­ти на відпочинок у гори? Можна ж зу­стрічати гостей в Батурині й милува­тися місцевими краєвидами, а подоро­жувати рідним краєм! Є надія, що прогноз погоди не справдиться, й осінь ще потішить нас теплом.

 

Олена Юдіна, педагог центру розвитку «Орігамі», ке­рівниця музичної й акторської студій:

— Цього тижня мене дуже пораду­вали учні з акторської студії «Друзі". Ми з ними знімалися в музичному кліпі, діт­ки чітко виконували всі завдання, які ставив їм режисер, а я пишалася кож­ним з них! Хлопці й дівчата змогли вийти за рамки звичних образів, отри­мали новий досвід, а головне — незабут­ні емоції та враження!

Деякою мірою засмучують холодні приміщення, в яких ми змушені пере­бувати, доки не увімкнули опалення. А ще засмучує, що останнім часом ми рідко бачимося з подружками.

 

Лариса ЦИГАН, віце-президентка Чернігівської облас­ної торгово-промислової палати:

— Порадувало те, що наша органі­зація перемогла у конкурсі — це міжна­родний проект для молодих підприєм­ців, що передбачає стажування за кор­доном. Причому ми — єдина організа­ція в Україні, яка виступає партнером цього проекту. Сподіваюся, таким чином ми зможемо сприяти росту підприєм­ницької активності та виходу нашого біз­несу на закордонні ринки.

Дещо засмучує погода, ще хочеться сонечка й тепла. На цьому тижні зі мною сталася прикрість: купила косме­тику, а вона викликала в мене алергію. Виходить, гроші витратила марно, та ще й пігулки треба вживати.

 

Олександр МОРОЗОВ, директор бібліотеки Ніжинського на­ціонального університету імені Мико­ли Гоголя, завідувач Музею рідкісної книги:

— Що порадувало? Нарешті нам на Музей рідкісної книги подарували від­працьований багатофункціональний пристрій "Кенон". Він нам дуже потрібен! Сканер ще якось працює, а ось прин­тер... Що засмутило? Ось уже кілька днів я намагаюсь відновити цей прин­тер — у картриджі засохла фарба. Пере­мазався у чорнила, а результат поки що нульовий...

Щодо ситуації в країні та світі — мо­жу сказати, що весь світ наче збожево­лів і захворів на хворобу самознищення. А чим це може закінчитися — взагалі не хочеться й думати. Прикро!

 

Світлана ТОМАШ, редакторка газети «Новини Город- нянщини»:

— Минулий тиждень приніс цікаві зустрічі та знайомства. Побувала в «Лі- сограді" Сновського району разом з ко- ліжанками — членами «Спілки жінок Чернігівщини". Очільниця цієї органі­зації Ірина Дорожкіна — невичерпне джерело оптимізму, натхнення та творчих ідей. А музей партизанської слави на Чер­нігівщині — цікавий і уні­кальний!

До Дня захисника го­тували матеріали в газету, спілкували­ся з воїнами та кадровими офіцерами, які брали участь в операціях на Дон­басі, пройшли пекло Дебальцівського та Іловайського котлів. Це й для нас бу­ли справжні уроки мужності й героїз­му. До щему в серці. Досі під вражен­ням від тих зустрічей та розповідей. Радісно й гордо від того, що серед нас є такі люди — мужні, чесні, правдиві, відверті. Завдяки їм впевнюєшся, що ми таки маємо майбутнє! Хоча інколи від безвиході та недолугого керівниц­тва опускаються руки.

Найбільш засмутило те, що черго­вий ремонт нашої міської школи «увінчався" великим потопом. На жаль, це вже «традиція" Городнянщи- ни. Така ж ситуація десь із рік тому сталася з іншою школою: дах розкри­ли та так і залишили, коли пішли сильні дощі — школа плаває, і діти — теж. І це при тому, що і серпень, і ве­ресень були досить теплими й сонячни­ми. Боляче й образливо за те, що у нас все робиться саме так.

 

Світлана ГЕРГУЛЬ, заступниця з виховної робот декана філологічного факультету, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки та методики викладання іноземних мов Національного універ­ситету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка:

— Наш навчальний заклад отри­мав назву Національний університет «Чернігівський колегіум" імені Т.Г.Шевченка! Ми зберегли статус на­ціонального університету! Це озна­чає, що у нас з’явилися широкі крила та збереглося міцне коріння!!!

Це дає привід хвилюватися усім тим, хто мріяв про швидку руйнацію та занепад університету. Це дає радість та надію усім тим, хто готовий працю­вати, розвиватися та сміливо рухати­ся у майбутнє! Так, у нас попереду ба­гато роботи: відкривати нові спеці­альності, навчати студентів, будувати нову історію національного універси­тету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка. На славу людям і на заз­дрість ворогам!

А дещо засмутило викривлення інформації у місцевих ЗМІ, також не­бажання або невміння людей радіти успіхам інших.

 

Вікторія НЕРУШ, співробітниця Менської райдержадмі- ністрації:

— Минулий тиждень був святко­вим і феєричним: святкувала день на­родження, як у колі сім’ї, так і з коле­гами, друзями. Радісно було готувати власноруч ласощі для гостей, і не менш приємно — отримувати пода­рунки. А вони всі виявились до діла: і новий велосипед для майбутніх велопо- дорожей районом, і «лабутени" (теплі калоші!) для прогулянок у ліс за гриба­ми у ці дощові осінні дні, і безліч інших жіночих дрібничок.

Засмутила найбільше новина про трагедію в Чернігівській прокуратурі, коли відвідувач з сокирою напав на пра­цівницю — постраждала ні в чому не винна людина, чиновник, чиясь мати, донька, дружина. Це змусило задума­тись про власну безпорадність та безпе­ку на робочому місці — колег, доньки, яка вже працює...

Але я оптиміст і живу в очікуванні приємних подій та моментів, вірніше, створюю їх. Через декілька днів вітати­мемо наших захисників України. У на­шого Туристичного центру для тих, хто служить в АТО, теж будуть вітан­ня — спечемо та розмалюємо з дітьми пряники та передамо на передову.

Вікторія СИДОРОВА, Чернігів

 

Джерело: газета «День»

Новые сверху Старые сверху

Оставить комментарий

Scroll to Top